Ода Волонтерам

Ти звичайна людина,

Ти герой, патріот.

Кожну мить і хвилину 

Любиш рідний народ.

Ти живеш не у мріях,

Дійсність - так, як це є.

Може, просто жалієш,

Серце плаче твоє.

Мрієш ти про тепло,

Про спокійнії ночі.

Та все більше в путі,

І стомилися очі.

Там, на Сході буремнім,

Тебе хлопці, як діти, все ждуть.

Маєш бути, як кремній, 

Не показуй, як сльози течуть.

Ти як вісточка з дому,

Ти промінчик тепла осяйний!

Їдеш сміло у путь невідомий.

Для них рідний, такий дорогий.

Хлопцям ти привезеш необхідне:

Каву, одяг і ковдру м'яку.

Навіть небо стає там погідне,

Бачить душу твою золоту.

Ми вклоняємося доземно.

Бачать люди усе, бачить Бог.

Хай щастить тобі, Волонтере,

Тобі шана і щира любов!

                                   2014

Листи дитячі пахнуть домом,

На них пшениця, хата, ліс.

Їх не віддасть боєць нікому,

Бо з дому вітер їх приніс.

Любов дитячу, ніжність, дотик

Маленької непевної душі...

Це все мінорні наче ноти,

Та ні, це просто так, думки...

Художники, поети, музиканти.

Відважним воїнам - респект!

Звичайні діти, не таланти,

Зібрали скромно, у пакет.

Там, може, в когось уже тато,

Сестра, знайомий або брат.

Дитячого тепла багато,

Та адресат один - Солдат!

                                      2014