Так склалися обставини, що цьогорічне навчання змінилося зі звичного, "шкільного" на навчання на відстані (даруйте за тавтологію). Проаналізувавши ситуацію, ми побачили, що перший тиждень карантину ні учні, ні їхні батьки, ні навіть педагоги не розуміли, що взагалі відбувається, як організувати з користю час, відведений на незаплановані канікули. Згодом ситуація стала налагоджуватися, і розпочався процес так званого дистанційного навчання. І, як у народі кажуть, понеслось! У меню шкільних (персональних) сайтів з'явилися сторінки "Дистанційне навчання", які зарясніли величезною кількістю завдань (а раптом скажуть, що мало завдаю?). Відповідальні учні у "творчому" тандемі з батьками, старшими братиками чи сестричками, родичами почали опановувати непросту науку. А у той же час електронні скриньки учителів стали наповнюватися світлинами учнівських зошитів. Процес пішов! Для ефективності навчання додалися уроки на телеканалах і т.д. Потім на сторінках соцмереж все частіше почали з'являтися нарікання батьків про велику кількість і складність завдань. І що у цій не надто приємній ситуації є позитивним, так це те, що багато батьків стали цінувати роботу педагогів, розуміти її складність і жалкувати про те, що їх діти не мають можливості здобувати знання у школі! От така у нас непроста робота: коли ми працюємо у звичному режимі, то незрозуміло пояснюємо матеріал, даємо мало завдань тощо, а коли виникають фарс-мажорні обставини, то відчуваємо, як нас люблять і цінують... А що ж нас чекає попереду? Чи отримали діти необхідні знання? Відповіді на ці та багато-багато інших питань зможе дати лише час. А поки що найголовніше - щиро зичу усім нам міцного здоров'я!